Университет ШАГ
 

Софііївська філія Софіївської опорної ЗОШ І-ІІІст.

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Наведите на ссылку

http://bjs.stsland.ru

spanstylepresmallcircle()

Майбутнім першокласникам

 

Дитина йде до школи. Радощі й турботи
 

Часто доводиться чути: "Хто ж має готувати дитину до навчання у школі, хто відповідає за успішність у початкових класах - батьки, сім'я, вихователі дитячого садочка, вчителі, школа?" Більшість дошкільнят відвідує дитячі садки або ж підготовчі заняття при школах, ліцеях, гімназіях, і батьки зазвичай сподіваються на те, що дітей до школи підготують вихователі, вчителі. Проте, як показує досвід, жоден найкращий дитячий заклад - ані дитячий садок, ані початкова школа (підготовчі заняття) - не можуть замінити сім'ї, сімейного виховання.

ЯКЩО МАМІ ЦЕ НЕЦІКАВО, ЗНАЧИТЬ НЕ ПОТРІБНО І ДИТИНІ

У дитячому садку та на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок, навчають малювання, усного рахунку, письма і читання. Але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім'ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі в роботі.

Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються, перестають бути щирими й відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільнятка надає особливого значення всім досягненням дитини. Допомогу у подоланні перепон, які виникають під час виконання будь-яких завдань, наші чада завжди приймають із подякою - і це сприяє зближенню між батьками та дітьми.

БАТЬКИ МУСЯТЬ ДОПОМОГТИ ПОДОЛАТИ ПЕРШІ ТРУДНОЩІ

Не всі діти однаково добре малюють, співають, ліплять, не всі швидко навчаються читання і письма. І правильно чинять ті батьки, які виконують із сином або донькою те, що спочатку може видаватися складним і важким. Як відомо, люди люблять робити те, що їм вдається. Для дітей це майже аксіома. Тому потрібно допомогти їм полюбити й навчити вчитися, прищеплювати дитині шанобливе ставлення до навчальної праці, наголошувати на її значущості для всіх членів сім'ї.
Неодмінно треба внести оптимістичну нотку, яка засвідчує впевненість батьків у тому, що навчання дитини буде успішним, якщо першокласник старанно й самостійно виконуватиме всі шкільні вимоги. Уже в дошкільному віці варто виховувати відповідальне ставлення до праці, доручень, своїх обов'язків.
Формування цих якостей починається з уважного, серйозного ставлення батьків до справ дітей. Батьки мусять помічати все: досягнення принесуть усім радість, помилки виправлятимуть спільно. Упродовж останніх років ми дедалі частіше говоримо про труднощі навчання в початковій школі. Часто діти залишаються сам на сам зі своїми труднощами, а батьки не знають, як їм допомогти.

ГОТУЙТЕ ДО ШКОЛИ, АЛЕ МАЙТЕ МІРУ

Проблема готовності дитини до школи існувала, мабуть, завжди. Її намагаються. розв'язати вчені всіх країн. То в якому з ж віці краще йти до школи? Методи навчання вдосконалюють, сучасні діти розвиваються швидше... Може, не варто засиджуватися вдома - нехай краще йдуть навчатися раніше? Але, з іншого боку, якщо маленька дитина не готова, то чи не стане систематичне навчання занадто важким і чи не зашкодить здоров'ю? Адже діти, не готові до систематичного навчання, важче й довше пристосовуються до школи, у них частіше виникають негаразди в навчанні. Серед них значно більше тих, хто не встигає за програмою не тільки в початковій школі, а й у старших класах. Звідси й проблеми зі здоров'ям найперше - нервово-психічні порушення.
Уже наприкінці дошкільного віку в дитини формується бажання перейти до значущої діяльності, що стає передумовою, готовності до навчання.
Почувши від педагогів, що необхідними умовами готовності до школи є знання того і того, батьки у своїх стараннях не знають міри, а можливостей дітей не беруть до уваги. Іноді діти знають усі сузір'я, але не знають, на якій вулиці вони живуть. Важлива прикмета інтелектуальної готовності до школи - не просто розрізнені знання, уявлення про предмети і їхні властивості, а перш за все - вміння бачити зв'язки і закономірності, бажання дитини зрозуміти, що від чого і чому.

ВЧИМОСЬ ЧИТАТИ РАЗОМ

Спробую зробити певні висновки. Важливо не лише навчати читати, а й розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки; не тільки навчати писати, а й сприяти розвитку тонко координованих рухів руки і пальців; розвивати здібності дитини слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати. Важливий не обсяг знань дитини, а якість її мислення.
Усі знають, як важко навчитися читати. Потрібно вчити літери, навчитися разом вимовляти склади, потім - слова, а згодом читати речення, тексти. До того ж прочитане треба зрозуміти, запам'ятати, зуміти відтворити.
Дитині все це дається дуже складно. Тим паче, що шестирічки приходять до школи з мінімальним багажем знань, загально-навчальних умінь і навичок. Про читання не може бути й мови: у кращому разі діти знають половину алфавіту.
Як допомогти дітям? Адже читання - основа всього подальшого навчання. Безперечний факт, що діти мають бажання вчитися, але зацікавлення поступово згасає, якщо зникає елемент новизни, якщо дітям не цікаво. А оскільки сам процес оволодіння навичками читання не з легких, то в дитини взагалі можуть "руки опуститися".
Отже, допомогти дитині вивчити звуки і літери повинні батьки. Вчіть зі своїми чадами спочатку всі голосні звуки і літери, якими їх позначають; потім приголосні. Це дає позитивний результат.
Проте тут виникає нова проблема - дітям важко утворювати склади, слова. Щоб полегшити цей процес, зробити його цікавим, раджу батькам бавитися з дітьми в ігри. Ось наприклад: "Мама - літера велика - малу доню загубила", "Стань звуком, відгукнись". Багато часу проводьте з дітьми на свіжому повітрі, вчіть їх читати в русі й не забувайте про дитячі ігри. Під час прогулянок малюки мають змогу милуватися природою, помічати зміни, відчувати органічну єдність із навколишнім, словесно оцінювати об'єкти. А по-друге, діти не стомлюються, не сприймають процес навчання як щось важке, нецікаве, примусове.

ДО ЗНАНЬ БАВЛЯЧИСЬ

Спілкування та навчання дітей через гру розвиває мислення, вміння будувати запитання та давати на них відповіді, збагачує словниковий запас.
У дошкільній педагогіці визнано, що гра до семи років є провідною в діяльності дитини: вона забезпечує суттєві новоутворення у фізичному, психічному й особистісному розвитку.
У школі шестирічна дитина - молодший школяр, і, як відомо, основою її діяльності стає навчання. Саме тепер, на порозі дошкільного віку, місце гри ще доволі стійке: об'єктивно - це основа для оволодіння навчальною діяльністю та соціальною роллю учня, суб'єктивно - вона приносить дитині радість, сприяє психологічному комфорту. Рекомендую в цей період батькам використовувати різноманітний практичний матеріал: вірші, скоромовки, загадки, які сприяють формуванню навичок свідомо добирати слова, чітко і правильно вимовляти, крім того, збагачують словниковий запас. Виконання вправ розвиває пам'ять, мислення, допитливість заохочуватиме до пізнавальної діяльності.
Використовуйте "Веселу абетку" - короткі образні вірші, які допомагають дітям швидше запам'ятати літери та відрізняти їх за зовнішніми знаками. "Літери-чарівниці" допоможуть з'ясувати, що заміна однієї або кількох букв змінює значення слова (рак - рік). Це завдання цікаве тому, що має емоційне забарвлення. Не забувайте про скоромовки, їх рекомендую як вправи для розвитку мовного апарату, вироблення дикції; для оволодіння мовою - точною, правильною, образною.
Крок за кроком, проявляючи велике терпіння, йдіть разом зі своєю дитиною далі й далі стежиною знань, і з кожним наступним кроком відчуватимете міцніше підґрунтя. Допомагайте - це основне! І вогник пізнання нового, вогник цікавості, радості й щастя світитиме в дитячих очах...
Як допомогти дитині адаптуватися до школи
Літо швидко минуло, і от настав вересень. З вікна лунає всім знайома пісня «...буквы разные писать тонким перышком в тетрадь учат в школе, учат в школе...», її перекрикує «сестренка Наташка теперь первоклашка», а вулицею стрункими рядами йдуть мами й тата, тримаючи за руки маленьких першокласників.

У щасливих батьків першокласників вир почуттів і емоцій: радість, гордість, хвилювання, переживання, страх... «Як там буде, у школі? Як навчатиметься моя дитина ? Чи все зможе вивчати ? Чи не кривдитимуть її? Чи вона нікого не битиме? За яку парту посадять? Який урок стане улюбленим? Цікаво, чи коли-небудь вона навчиться красиво писати? А читати швидко?»

І от куплено величезний букет квітів, у портфелі акуратно лежать нові зошити й підручники, олівці заточені, бантики зав'язані. Усе! У перший клас.
І саме тоді ти розумієш, що букет, портфель і бантики - все це тільки зовнішня сторона. А є ще те, що всередині. Адже для дитини настає зовсім нове життя, дo якого їй доведеться пристосовуватися. Фахівці вважають, що перші місяці в школі - найскладніший час у житті багатьох учнів. Як зробити так, щоб дитина почувалася комфортно в нових умовах, як допомогти адаптуватися?

Перші 2-3 тижні особливо важкі для дитини. І наслідком цього є головні болі, порушення сну, зниження апетиту тощо. Отже, дорогі друзі, варто бути особливо уважними до дитини в період адаптації.

Якщо ви знаєте, що ваш малюк складно пристосовується до нових умов, то обов'язково візьміть відпустку на пару тижнів. Тоді й адаптація минатиме значно легше: ви зможете раніше забирати дитину після уроків, не залишаючи її у групі продовженого дня і матимете час поговорити з нею про те, що сьогодні було в школі. Спочатку вам доведеться робити з першокласником уроки, а це дуже важливо, адже навчити дитину самоорганізації просто необхідно.
Якщо вам не потрібно поспішати на роботу, то ви зможете спочатку щодня спілкуватися із учителькою. Чому це важливо? По-перше, тому що вчителька, відчуваючи зацікавленість батьків, краще ставитиметься до дитини (факт перевірений). Та й розв'язати більшість проблем тоді вдасться по гарячих слідах, тобто швидко.


Найперший день
- Матусю, а сьогодні перше вересня?
- Так, Настюшо!
- Ура, а ти мене до школи вестимеш?
- Ну, звісно!
- А зі мною навчатимешся?
- Ні. У школі діти самі навчаються, без мам і тат.
- Ні... Я так не бажаю...
Перший день буде зовсім коротким. Після врочистої лінійки малюків вишикує парами їхня перша вчителька, і вони вирушать до класу. Іноді першого дня відбувається екскурсія школою, щоб першачкам стало зрозуміло: ось їдальня, ось туалет, ось розташовується твій клас, а це - тс-с-с-с, кабінет директора.

Перший урок - це знайомство: зі школою, із учителем - отаке захоплююче введення до Країни Знань. Усім дітям найчастіше це подобається, і вони не встигають засумувати за батьками. Заберіть дитину рано навіть якщо у вашій школі є група продовженого дня, нехай у свій перший шкільний день малюк повернеться додому відразу після тих двох-трьох уроків, якими для нього відкривається шкільне життя. Нових вражень і позитивних емоцій йому вистачить надовго. Про що потрібно запитати дитину в її перший шкільний день?

Як звати твою вчительку?
Як звати твого сусіда (сусідку) по парті?
Що нового ти дізнався сьогодні в школі?
Що тобі було незрозуміло? (Якщо зможете, то поясніть дитині самі, а якщо ні - не забудьте повідомити про це вчительку.)
З ким зі своїх однокласників ти вже познайомився? » Які уроки у вас були? Чи було тобі цікаво?

Попросіть дитину переказати стисло те, про що їй розповідали на уроці.

Якщо твої наміри на рік – сій жито,
на десятиліття – сади дерево,
на віки – виховуй дітей
                                 (Народна мудрість)


Шановні батьки, діти яких збираються іти у 1-й клас, 
наступна інформація для вас.


Бесіда психолога з батьками, бабусями і дідусями майбутніх першокласників. 
Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у її житті.
Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання.
Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками.
Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню , школі, шкільним справам.
Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.
У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається?
Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника.
Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи.
Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.
Психологічна готовність до навчання у школі включає такі компоненти:
ü фізіологічна готовність;
ü інтелектуальна (пізнавальна) готовність;
ü емоційно-вольова готовність;
ü соціальна готовність;
ü мотиваційна готовність.

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання.
Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява.
Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання.
На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло) . Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»).
Дитина має вміти аналізувати, встановлювати з’вязки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.
Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.
 Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.
Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.
Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.
 Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.
Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д.
Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).
Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі.
А щоб Ваші ігри з малюком Були успішними, дотримуйтесь важливого правила: під час гри забудьте про те, що Ви авторитетні і всезнаючі мама, тато, бабуся чи дідусь, а перенесіться у власне дитинство і станьте, хоч ненадовго, знову дитиною – будьте для малюка рівноправним партнером у грі, який також може сумніватись, сумувати і щиро радіти із своїх результатів.
Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.
Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння?
Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.
Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей.
Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі.
Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра.
І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!»
Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі став приємною подією в житті всієї родини .
 

 


1
2